Мама кинула мене на бабусю, але коли дізналася, ким я виросла, тут же з’явилася на порозі

Саме бабуся дбала про мене з дитячих років. А мама не прийшла навіть в самий важливий і урочистий для мене день – коли проходило моє весілля. Тепер, коли минуло ціле десятиліття, вона переконана, що я зобов’язана їй допомагати. Мені ж зовсім не хочеться її бачити.

З самого дитинства мої стосунки з мамою не склалися. Вона народила від одруженого чоловіка, який так і не захотів створити нову сім’ю. Мамі я потрібна абсолютно не була, тому дбала про мене бабуся. Коли бабуся померла, матері довелося мене забрати.

З 11 років “улюбленій дочці” довелося працювати, щоб хоч трошки забезпечити себе. Мати на мене уваги не звертала, намагаючись влаштувати своє особисте життя. А коли їй не щастило, у всьому винила, звичайно ж, дочку.

Я була терплячою, тому всі звинувачення, висловлені матір’ю, терпіла, як могла. Але коли вибухнув черговий скандал, та просто вигнала мене з дому в нікуди. Довелося жити у подруг, а потім я стала студенткою інституту і перебралася в гуртожиток.

Навчалася я добре, мені це подобалося, а забезпечувала себе так само, як і в дитинстві, – працювала одночасно з навчанням. Завжди була дуже старанною, тому, коли закінчила четвертий курс, на фірмі займала високу посаду. Все потихеньку налагоджувалося.

Потім познайомилася з молодим чоловіком на ім’я Іван. Якийсь час ми зустрічалися, а потім зіграли весілля. Мати знала про це – я надіслала їй запрошення. Але вона не прийшла і не зателефонувала.

З тих пір минуло ціле десятиліття. У нас з чоловіком тепер була своя фірма, сім’я стала забезпеченою. Ми ростили двох чудових діток. Все було просто чудово, поки на порозі не з`явилася мати. Як ні в чому не бувало вона попросила, щоб я познайомила її з онуками.

На секунду я сподівалася, що мама змінилася за цей час і наші відносини стануть теплішими. Але дітлахи були тільки приводом.

Поступово мати заводила розмови про своє тяжке життя, про те, що у неї борги. Я змилостивилася над нею й виплатила деякі заборгованості. Але всі борги оплачувати не хотіла. І тоді мати подала на мене в суд: вона вимагала, щоб я виплачувала їй аліменти.

Суд, правда, був матір’ю програний, тому що мені вдалося надати суду докази того, що материнську турботу я ніколи не відчувала, а до 11 років жила з бабусею.

З дітьми я більше їй не дозволила бачитися. Ми з чоловіком продали квартиру і переїхали. Про маму я більше не чула. Сусідка розповідала, що мати продала квартиру, потім з новим чоловіком пpoпили всі гроші і кудись поїхали.