Кинь її, вона ж в 2 рази старша за тебе, – говорила йому мама. А він її любив
Вона душі не чула в ньому. А він готовий був на неї молитися. Вони дивилися один на одного з таким обожнюванням, що важко було повірити, що щось зможе їх розлучити. Якщо і є любов в цьому світі, то це точно була вона. Але було одне величезне АЛЕ …
Їй було трохи за сорок. А йому ледь виповнилося 20 років.
-Мама, я люблю її! – кричав він. Але суворі батьки байдуже твердили, що вона йому не пара.
-Перебісишся. А знайомитися її не приводи. Не ганьби нас перед сусідами.
А у неї справи йшли не краще.
-Запала на малолітку! У твої роки над бути розумнішими, – говорила втомлена мати.
-Я нічого не можу вдіяти, моє серце обрало за мене. Невже людина не має права в цьому світі вибрати любов, і бути щасливим? Невже завжди потрібно думати про гроші і про те, що скажуть сусіди?
-Завжди. Зрозуміло. Інакше не прожити.
І ті, хто був закоханий в них без відповіді тоді лише підлили масла у цей вогонь.
-Ти стара, чого тобі потрібно від нього? Знайди собі молодшого! Він через 10 років буде на піку, а ти станеш зморшкуватою, і від тебе з’явиться запах! – кричала на неї малолітка, закохана в нього.
Але і йому доводилося терпіти від її залицяльників.
-Що ти, шмаркач, можеш дати їй? Зошити на перевірку? Залиш дорослу жінку, і йди до своїх школярок! Занесло тебе, ти їй не пара.
І він терпів. Але кожен раз приходив до неї на побачення в відокремлене місце. Кохання. Йому не важливо було, що в куточках її красивих рідних карих очей вже є зморшки. А вона не бачила в ньому молодика, проводячи по його густому кучерявому волоссю.
-Ти моя? – питав він.
-Завжди, – шепотіла вона.
І було плювати. Але тільки наодинці. І так тривало більше року. Поки в її двері не постукала його мати.
-Залишити його, ти ж йому життя поламаєш, – сказала вона. Налаштувала її так, що вона замислилася. І вирішила відпустити. Тільки ось хлопчина з таким рішенням не погодився. Він ночував біля її балкона. А вона плакала годинами, думаючи, що так буде краще. Для нього.
А скінчилося тим, що він вийшов у вiкнo. Вижив, другий поверх. Вижив. Але довго лікувався. А вона прийшла до нього в лікарню, але батьки прогнали. І навіть не дали шансу сказати, що вона носить його дитину – їх онука. У неї не виходило завагітніти раніше. А з ним – просто диво якесь …
-Це ти винна! Не підходь до нашого сина! – кричала його мати, проганяючи її з лікарні. І вона пішла.
Минуло 3 роки. Вона повернулася в місто. Йшла по вулиці зі своїм сином. Він тупотів своїми крихітними ніжками по дорозі. І буквально налетів на якогось дядька. Це був він.
Завмер. Подивився на неї. На її сина. І все зрозумів без слів.
-Мій? – запитав він.
Твій … – відповіла вона, взявши дитину за руку. Інстинктивно.
Поруч з ним стояла дівчина. Вона була його нареченою – мама вибрала йому наречену. Їй він жодного разу не сказав, що любить. Не брехав. Йому було все одно. Наречена стояла трохи позаду, і не розуміла, чому він так дивиться на незнайомку з дитиною, яка була старша за нього в два рази.
-А ти? – запитав він, – Ти – все ще моя?
Десь поруч за руку його смикала та, інша.
-Завжди, – відповіла вона.
Нічого не змінилось. Він все ще був молодим. А їй все ще було за 40. І вона була все ще хороша собою. І він не побачив життя за цей час. Змінилося лише те, що у них народилася дитина. І те, що тепер вони перевірили свої почуття часом. Три роки – значний термін.
І він попросив пробачити ту, іншу. Взяв за руку свою любов, і пішов з нею. Залишивши позаду все. Свою наречену. Свою сім’ю. Свою роботу. Він тримав за маленьку ручку свого сина. А той весело крокував по асфальту, ще не розуміючи, що тільки що він знайшов тата. Кращого батька в світі. Людину, яка все життя буде з ним поруч.
Вони прожили разом довгих 44 роки, і пoмepли в один день. Вона просто не прокинулася. А він, зрозумівши це, подзвонив у швидку, поклав трубку, і впaв нeпpитoмний. Їй було вже за 80 тоді, а йому трохи за 60. Ніхто з них не був багатий. Вона була простою вихователькою. А він був простим електриком. Не було між ними ніякої користі. А була тільки велика світла любов.