Я випадково дізнався, що мій друг думає про мою сім’ю. Він просто забув вимкнути телефон

Мене звуть Сергій, у мене є дружина Таня. У нас з нею четверо дітей. Живемо ми в місті, але у нас є непогана дача в передмісті. Її нам подарували на річницю весілля батьки Тані. Ми там всі вихідні проводимо. І нам, і нашим дітям там дуже подобається.

Нещодавно трапилася ось така неприємна історія.

Ми з дружиною вирішили запросити до нас на дачу своїх друзів – одну подружню пару. У Ігоря та Наталії дітей не було. Ми вирішили, що посмажимо шашлички, поспілкуємося. Загалом, відмінно проведемо час і добре відпочинемо.

Ігор погодився. Ми з ним по телефону обговорили все, про все домовилися. Потім ми закінчили розмову. Але мій телефон зависає, а Ігор чомусь забув відключитися. Ось і вийшло, що я почув все, що він говорив своїй дружині про мене, мою дружину і наших дітях.

Наташа та Ігор говорили про нас тільки погане. Мене вони називали дурним ослом, а мою дружину – тyпoю коровою. Нашу дачу вони обізвали сараєм. А потім вони обговорили те, що у нас четверо дітей: на їхню думку, таку кількість дітей в такий час можуть народити тільки дуже дурні і безвідповідальні люди. У Ігоря та Наталії дітей не було взагалі.

А потім вони ще почали обговорювати, щоб такого недорогого купити, щоб поїсти безкоштовно шашликів.

Я був просто в шоці від того, що все це почув. Я не стримався і про все розповів своїй дружині. Вона теж була в шоці. Адже ми вважали Ігоря і Наташу нашими друзями. Тому дізнатися таке нам було дуже прикро і дуже неприємно.

Дружина запропонувала взагалі відмовитися від пікніка і, зателефонувавши Ігорю, скасувати зустріч. Спочатку я теж хотів так зробити. Але потім передумав. Вирішив, що таких людей треба провчити. Ми нічого скасовувати не стали. Ми просто зробили вигляд, що нічого не сталося.

У суботу, як ми і домовлялися, Ігор і Наташа приїхали до нас на дачу. Побачивши наших дітей, вони почали їм посміхатися, почали задавати різні питання. Ми з дружиною просто дивувалися тому, як же вміють деякі люди лицемірити.

– Ви так добре з дітьми ладите! Чому ви свою дитину не народите? Адже час – то йде. Або у вас якісь проблеми зі здоров’ям є? – запитала моя дружина.

– Та ні. Ми просто поки для себе пожити хочемо.

– А може бути, ви просто вважаєте, що дітей народжують тільки дурні осли і тупі корови?

Почувши ці слова, Ігор і Наташа завмерли на місці. Вони подивилися один на одного і промовчали.

Гостинці наші гості привезли нам найдешевші цукерки та рибні консерви.

– Ви це все, напевно, в магазині по акції купили? – запитав я.

Ігор щось тихо відповів мені у відповідь. Я навіть не розчув, що він сказав.

– Так, хлопці, ви маєте рацію. Життя зараз така, що на всьому економити треба. Час нині такий. Ви нам допомогти повинні. Адже ви ж бачите, що наша дача в терміновому порядку ремонту потребує. І в будинку, і на городі так багато роботи. Нам дуже помічники потрібні.

Так, що поки я шашлик буду смажити, ви у нас поки попрацюєте. Ходімо, я вам зараз покажу, де у нас інструменти лежать.

Спочатку Ігор і Наталя подумали, що це я так пожартувати вирішив. Але бачачи, що я дійсно хочу їм в руки знаряддя праці дати, вони відразу ж придумали собі в місті термінові справи, сіли в машину і поїхали. Голодними і дуже злими.

Я не знаю, чи зрозуміли вони, що я чув їхню розмову чи ні. З того дня ми більше один одному навіть не дзвонили. Я думаю, що нашій дружбі прийшов кінець.