Мені 42 роки. Познайомилася з чоловіком. Купила дорогий торт і прийшла до нього додому, а він заварив два чаї одним пакетиком, а торт зразу заховав. Розповідаю чим все закінчилося

Коли мені стукнуло 42 я зрозуміла, що пора налагоджувати особисте життя. Думала вже створити анкету на сайті знайомств, але моя подруга мене відрадила. Вона сказала шо в її чоловіка є неодружений друг, звати його Ігор, йому 45 років.

Ігор ніколи не був одружений, має хорошу роботу, немає шкідливих звичок. І взагалі ідеальний наречений. Тільки про одну його рису подруга мені забула розказати, про яку ви потім дізнаєтесь.

Перше наше побачення пройшло в парку, ми багато розмовляли, Ігор виявився досить сором’язливим, але це скоріш через те, що у нього практично не було серйозних відносин з протилежною статтю.

Але мені все одно було в цікаво в його компанії, тому вирішила на наступне побачення запросити до себе додому, Ігор різко відмовився, але все ж запропонував зустрітись в нього. Я з радістю погодилася, ніби все йде за планом.

Отже, домовились ми про наступну нашу зустріч. Я вирішила серйозно підготуватись, купила “Київський” тортик.

Квартира Ігоря не могла похвалитися чистотою і затишком, що в принципі було прогнозовано. Цей факт для мене не мав вже й такого великого значення.

Тільки я зайшла, Ігор в мене зразу ж вихопив торт і поніс його на балкон. Скуштувати мені його так і не вдалося. Потім ми пройшли на кухню, де чомусь збентежений Ігор запропонував мені чай, я погодилася, хоч була дуже голодною і надіялась, що на мене чекає смачна вечеря. Ігор поклав дві чашки, витяг один пакетик і почав ним цідити два чаї. Для мене це вже був маленький шок.

Почала писати подрузі, щоб вона мене “витягувала” з цього кошмару. Через пару хвилин в мене пролунав дзвінок “порятунку” від моєї “мами”, якій срочно була потрібна “допомога”, дякую тобі, Оленко! Ігор мене навіть не провів до машини, але запропонував ще раз зустрітися.

Після цього випадку я перестала відповідати на його дзвінки і повідомлення. Потім й взагалі заблокувала його контакт. Я не жалію. Ігор виявився надзвичайно скупою людиною, яка любить відпочивати за чужий рахунок. Такого “щастя” мені не потрібно. Продовжую свої пошуки й далі.