«Він до тебе ще повернеться». Слухаючи, як в дворі Михайла гуляли весілля, заплакана Ірина не вірила словами цигaнки, які виявилися пророчими

У той час, коли в будинку у Михайла гриміло весілля, до Ірини підійшла цигaнкa і сказала, щоб вона не плакала, так як її коханий ще повернеться до неї. Але дівчина не повірила її словами, і марно. Адже вони виявилися пророчими. Через багато років Михайло дійсно запропонував Ірині жити разом.

Ірина була красивою і розумною дівчиною, доброю і привітною. За це Михайло і полюбив її. Однак його матері Світлані Денисівні вона не подобалася через те, що була з небагатої сім’ї. Її мати була простою колгоспниця, а батько помер, коли вона була ще зовсім маленькою. Після школи Ірина пішла працювати.

Суворі батьки Михайла заборонили йому зустрічатися з Іриною, підшукавши синові більш вигідну партію. І хлопець здригнувся під їх натиском, так як вони погрожували не дати свого благословення на шлюб з бідною нареченою і навіть відмовити від будинку.

Ірина жила в обласному центрі та щосуботи приїжджала додому до матері, в село. У цей час вони і зустрічалися з Михайлом, який приїжджав до неї з районного центру. Однак в черговий раз коханий не прийшов до неї. І так ще кілька субот поспіль.

І ось одного разу, будучи в райцентрі, Іра побачила у вітрині ательє Михайла з якоюсь незнайомою їй дівчиною. Коли вона розповіла про це хресній, та пообіцяла дізнатися у своєї подруги, що відбувається в житті у коханого Ірини, так як вона жила з ним по сусідству.

Тим часом Михайло на радість своїм батькам взявся за розум і, залишивши бідну наречену, став зустрічатися з Галиною, дочкою агронома. Майбутні свати, зустрівшись за накритим столом і випивши по чарці, домовилися, що побудують в райцентрі молодим будинок.

Галя працювала там в школі. Михайлу теж знайшли роботу – водієм у керівника на одному з підприємств. Його мати раділа.

По весні Галя з Михайлом зіграли весілля. Ірина, вся в сльозах, перебувала поблизу. Тут до неї підійшла цигaнкa і сказала, що її коханий ще повернеться до неї. Але дівчина їй не повірила.

Влітку почалося будівництво будинку для молодої сім’ї, який був зведений досить швидко. Він стояв біля дороги, і Ірині часто доводилося проїжджати повз нього.

Тим часом дівчина закінчила медичне училище і працювала в поліклініці медсестрою. Їй зустрівся Юрій, який полюбив її.

Хлопець був не красень, але майстер на всі руки, зі своєю квартирою, хоча і зовсім не романтичний. Але до дружини ставився дуже добре, називаючи її Іринкою. І не знав, що тим самим пробуджував її спогади про Михайла, який звертався до неї так само і якого вона ніяк не могла забути.

Спочатку у них з Юрою народився син, а за ним і дочка, які поступово витіснили Михайла з серця Ірини. Тоді як чоловік обожнював дружину і дітей. Коли малюки хворіли, він не спав ночами, носив їх на руках. Теща була дуже задоволена зятем, вона говорила, що це золото, а не людина: і в техніці розбирається, і ремонт будинку робить, і гроші в сім’ю приносить чималі.

Йшли роки, Ірина з Юрієм одружили сина і видали дочку заміж. Раптово чоловік захворів і швидко згас. У 47 років Іра стала вдовою. Вона продовжувала працювати в поліклініці медсестрою.

Одного разу в кінці робочого дня в кабінет хтось постукав. Чоловік з букетом квітів попросив дозволу увійти. Медсестра відповіла, що прийом на сьогодні закінчено і лікар вже пішов додому. Однак незнайомець сказав, що йому потрібен не лікар, а Ірина Петрівна.

Це був Михайло, якого жінка не впізнала, він хотів поговорити. Ірина була в розгубленості, вона не знала, що й відповісти. Чоловік запропонував піти в кафе, щоб там поговорити в невимушеній обстановці, але отримав відмову. Нарешті, простягнувши Ірі квіти, Михайло сказав, що дізнався про її вдівство, і повідомив, що сам він також вдівець.

Син з невісткою живуть далеко, а йому самому дуже самотньо, а приводити когось малознайомого в будинок не хочеться. Він має свій бізнес, і якби Ірина погодилася вийти за нього заміж, він був би дуже радий.

Ірина слухала Михайла без всякого ентузіазму, вона хотіла, щоб чоловік скоріше закінчив розмову і пішов. У цьому сторонньому чоловікові вона не бачила свого колишнього коханого, про якого згадувала багато років поспіль. Тому жінка відповіла, що нічого у них не вийде.

На думку прийшли слова цигaнки – так, Михайло повернувся до неї, але занадто пізно. Йдучи, він сказав, щоб Ірина не ображалася, адже їх розставання було так давно, і обіцяв заглянути на днях. Букет залишився лежати на столі, і медсестра запропонувала санітарці забрати квіти собі.