“Ми потрібні дітям до тих пір, поки даємо їм гроші” – фраза, після якої я вирішила жити “для себе”

Мої сини жили в мирі, поки невістки не пересварилися між собою і не посварили їх.  Літо – час моєї відпустки. Я працюю за кордоном вже тринадцятий рік. І якщо раніше я поспішала до рідного міста і з нетерпінням чекала, коли переступлю поріг будинку, то зараз, навпаки.

Тому що невістки і сини постійно сваряться зі мною і один з одним. І головною причиною конфліктів у нашій родині є гроші.

Мої стосунки з невістками завжди були напруженими. У минулому році, коли я приїхала у відпустку, одна з них навіть не покликала мене в гості. А інша, яка зараз проживає в моєму домі, всіляко демонструвала, як я їй набридла. Спочатку дружина сина стримувала свої емоції. А потім почала відверто грубити.

Обидва сини, їх дружини і діти живуть на мої гроші, які я регулярно висилаю. Але це ще півбіди. Справа в тому, що синам ніяк не вдається поділити фінанси порівну. Вони весь час ображаються на мене за те, що одному я дала більше грошей, ніж іншому.

Обидва сини живуть благополучно. Один з них залишився в моїй хаті, привів туди невістку. Другому побудували окреме житло. Сини постійно просять грошей. То на ремонт, то на відпустку, то на новий автомобіль, то на якісь потреби дітям.

Я виховувала синів одна, тому що дуже рано овдовіла. Діти виросли ввічливими, в усьому мені допомагали. Коли сини були ще зовсім юними, я поїхала за кордон, щоб влаштуватися на роботу з високою зарплатою. На щастя, я скоро знайшла її. У мене з’явилася можливість забезпечувати себе і допомагати дітям. Наше матеріальне становище покращилось.

Сини вступили до місцевого ВУЗу. Порядних і гарних юнаків помітили дві сільські дівчини. І закрутили їм голови. Після того, як у синів з’явилися сім’ї, хлопці стали постійно сваритися один з одним. Невістки теж не можуть знайти спільну мову.

Крім того, рідні люди постійно пред’являють мені претензії. Їх вічно щось не влаштовує. Спочатку я намагалася всім догодити. Вмовляла синів і невісток помиритися. А потім зрозуміла, що це марно. Гроші, які я висилала, невістки і сини не могли поділити порівну.

Я розповіла про свої проблеми одній жінці, коли їхала додому в автобусі. Вона пояснила, що це поширена ситуація. Батьки потрібні дітям до тих пір, поки дають їм гроші.

Марина (так звуть жінку) сама зіткнулася з такою проблемою. Але вона виявилася мудрішою. За п’ятнадцять років роботи за кордоном жінка купила собі однокімнатну квартиру в рідному місті. І тепер, коли Марина приїжджає у відпустку, вона живе у власній квартирі, а не у дітей.

Думаю, що мені не потрібно більше терпіти сімейні конфлікти і вирішувати проблеми синів. Пора б уже пожити для себе.