Супермаркет. Час пік. Величезна черга. Як раптом одна нагла жіночка всіх почала розштовхувати і прориватися до каси. Але як же її поставили на місце – ніколи не забуду!

Вечір п’ятниці. Стою з продуктам в черзі біля каси. Переді мною якраз розплачується чоловік, такий культурний, приємний.

В цей момент, розтовхнувши всю чергу, до каси проривається жіночка, не дуже приємна особа. На всі обурення почала кричати:

– Я тільки що тут купувала, ось, забула купити, що я ще раз стояти повинна – і показує кошик, в якому корм для собак і мисочка.

І починає ця пані далі просовуватися, вже стала між мною і тим інтелігентним чоловіком. В цей же момент касирка дає чоловікові якісь наклейки. Чоловік каже їй:

– Ні, спасибі, візьміть назад! Я їх не збираю.

Почувши це, нахабна тітка, зі словами:

– Ой! Тоді я візьму! – хапає собі і ці наклейки.

Чоловік обертається до неї і ввічливо каже:  – Пані, я не дозволяв вам їх брати.

– Ну ви ж їх все одно викидаєте. – вона йому у відповідь.

Він: Я їх не викидаю, а повертаю, як годиться, касиру. Віддайте мені мої наклейки!

Тітка зі злістю в голосі говорить: Та подавись! – і кидає йому наклейки назад на касу.

З самою ввічливою посмішкою на обличчі чоловік їй відповідає:

– І вам, пані теж приємного вечора і приємної романтичної вечері. І киваючи на її миску і корм: як я бачу, ви вже все купили. – забирає свої пакети і спокійно йде.

Очманіла тітка тільки беззвучно роззявила рот. Касир, хрокнувши від сміху, сповзає під касу.