Мій колега злився, що з ним не вітаються прибиральниці. Але коли дізнався причину, то тут же побіг по шоколадку і вибачився

Влаштувався до нас хлопчина, пропрацював вже рік і недавно по дорозі на перекур почав скаржитися:

– У нас прибиральниці взагалі такі наглі, весь час поки працюю, вітаюся з ними, а вони завжди ігнорують.

– А тебе реально не бентежить, що вони тебе весь рік ігнорували і жодного разу не відповіли тобі? А ти хоч раз помічав, що б вони хоч щось хоч раз сказали?

– Взагалі ні разу …

– Тобто ти ще нічого не зрозумів?

– Не зрозумів що? Що я мав зрозуміти? Це ж прибиральниці!

А у нас дуже хороший і добрий директор, і дає роботу людям з обмеженими здібностями, а всі прибиральниці у нас є глухонімими і люблять свою роботу і не люблять відволікатися, а привітатися з ними можна встановивши прямий зоровий контакт і кивнувши головою. При цьому вони дуже хороші і приємні жіночки.

Колезі стало дуже соромно. Він сходив в магазин купив їм по шоколадці і подарував на наступний день. Треба було бачити їхні щасливі обличчя і очі, які говорили про подяку набагато більше та виразніше, ніж можна сказати словами.