Як я вирішив провчити наглих сусідів і що в підсумку з цього всього вийшло
Сусіди, ох ці сусіди… Вони бувають різними, одні бувають тихими, безпроблемними, другі шумними, галасливими, але є ще третій тип – наглі сусіди. Це такі люди, які завжди просять тебе, щось їм позичити, а от повертати вони не спішать. І їх абсолютно не гризе совість після цього. От про то таких сусідів я вам зараз і розповім:
“Якось стукає мій сусід мені в двері. Такий дивний чоловік, ніде не працює, але постійно десь ходить з таким дуже серйозним обличчям, постійно намагається найти якусь халяву, щоб якусь копійку мати і це при тому, що має двох дітей і третя на підході! Але зараз не про це, от стукає він мені в двері, я відкриваю і він мені говорить:
– Привіт, Мішання, слухай, паяльник не позичиш, га?
– Бери, тільки ввечері він мені потрібен буде. До вечора встигнеш? (звісно, що ввечері мені ніякий паяльник потрібний не буде, це я так для страхівки. Цей сусід мені ще мою флешку не віддав і тискомір моєї свекрухи, а пройшло вже більше місяця!)
– Звичайно, мені тільки на годинку.
– Так, тримай, ось паяльник з усіма причандаллям.
Більше цього паяльника я не бачив. Але через пару днів зустрів його на сходовій клітці і між нами стався тільки такий діалог:
– Де мій інструмент?
– Згорів, ти вибач … – сусід так сумно це промовив, а його погляд… ну так, такі люди вміють викликати почуття жалості
– Ну, так поверни мені його. Я ж казав, що він мені потрібен буде! – досить голосно сказав я
– Так я ж кажу, він згорів! – вже голосно почав говорити сусід
– Зовсім згорів і навіть попелу не залишилося? – вирішив перепитати я
– Ну та так, згорів. Але я тобі новий куплю, обіцяю … Міша, ти ж знаєш як воно буває, це ж техніка, і той твій паяльник древній, він і так ледве дихав… – почав заговорювати мені зуби сусід
Я, зітхнув і пішов до своєї квартири, а сусід натягнув шкірянку і побіг “вирішувати свої великі справи”. Так, я знаю, паяльник старенький, ще мого батька і ціна його 3 копійки. Гаразд, врахуємо на майбутнє. Зате, думаю, з такими проханнями він більше не з’явиться.
Але, через тиждень, стоїть він на порозі …
– Слухай, я тут в гаражі полички роблю, ти свій шуруповерт мені не позичиш?
– Не питання. Тисячу гривень в заставу залиш і бери.
– Яку ще тисячу, Міша? Ей, старий, ну ти чого? Я ж кажу, з братом гараж готуємо на продаж, треба полички встановити нові, щоб вигляд мали.
– Так. Принесеш і забереш свої гроші назад до копійки. Якщо інструмент цілим буде, звичайно …
– Ні, я так не можу.
– Тоді вибач. Попіл паяльника стукає в моєму серці …
Сусід мовчки обернувся і пішов. Тепер за очі веде розмови, що я скнара і поганий сусід. Ну і нехай, собака гавкає – караван йде…