З дружиною я вже прожив в шлюбі 40 років. Як раптом закохався в іншу жінку. Просто не знаю, що мені тепер робити. Боюсь, що рідні не зрозуміють

Ніколи не думав, що зі мною може статися щось подібне. Ось це я влип: закохався по-справжньому на старості років. Мені вже 62 роки, а дружині моїй – 59 років. У нас є син. Він уже одружений, є діти. Він живе в іншому місті. До нас приїжджає рідко. Та й дзвонить нечасто.

Коли син одружився і поїхав, ми з дружиною якось швидко віддалилися один від одного. Було таке відчуття, що тільки наш син, і об’єднував нас. Я хотів, щоб ми продали квартиру і переїхали жити в село. Хотів, щоб ми купили там будинок. Але дружина не захотіла. Вона все життя прожила в місті і сільське життя її зовсім не цікавило.

Через рік я зміг дружину переконати купити нам дачу. Купили невеликий, але дуже затишний будиночок в одному селі. Ціле літо ми там прожили з дружиною. Мені таке життя дуже сподобалася, а от моїй дружині абсолютно ні. Вона не хотіла нічого садити і полоти. Вона хотіла тільки лежати на дивані і дивитися телевізор. Її цікавили тільки серіали і розважальні передачі.

Так ми і провели літо: дружина дивилася телевізор, а я працював на городі. Коли я просив дружину мені допомогти, то у неї відразу ж щось починало боліти. А буквально через годину все проходило.

Коли настала осінь, я захотів залишитися жити на дачі, але дружина була категорично проти. Ми зібрали речі і поїхали в місто. Але вже буквально через два дні я повернувся на дачу. Жити в місті мені було нудно і нецікаво. Дружина сказала, що я взагалі можу залишитися жити на дачі, але вона там жити не буде. Тепер я тільки іноді їжджу в місто. Весь інший час я живу в селі.

Там я закохався в свою сусідку. Вона дуже мила і добра жінка. Самотня. Спочатку вона відкидала мої залицяння. Але крапля камінь точить. Так і я потихеньку завоював її серце. Свої відносини ми приховуємо від всіх. Не хочемо, щоб плітки по селу пішли. Дружині я говорю, що займаюся городом. Це так. Але ще я багато часу приділяю і своїй сусідці.

З дружиною ми стали чужими людьми. А ось з сусідкою мені добре. Я вже навіть подумую про те, щоб розлучитися з дружиною. Єдине, що мене зупиняє це те, що подумають про нас люди. Що скаже мій син?

Мені здається, що і моя дружина була б не проти розлучення. Вона б змогла спокійно жити в місті і дивитися свої улюблені серіали. А я б спокійно жив з сусідкою в селі. Всіх би це влаштувало.

Я хочу, щоб усім було добре. Я не хочу нікого образити. Але я боюся щось змінювати у своєму житті. Як вчинити я просто не знаю. Адже я ще можу бути щасливий. Хіба я цього не заслуговую?