У Лесі почалися пологи набагато раніше покладеного терміну. Дівчинка народилася з вагою менше кілограма.

Дівчина намагалася триматися. Вона вірила, що її малятко видужає і не думала про погане. Вона весь час стояла біля палати, де лежала її донечка.

На наступний день привезли нову породіллю. Її запам’ятали всі, оскільки вона весь час до родової вередувала і влаштовувала істерики. Всім стало набагато легше, коли її забрали в пологовий зал. Увечері Леся чекала в коридорі своєї черги на укол і випадково стала свідком розмови між двома медичними працівниками.

Вони говорили про ту дівчину. Медпрацівники говорили про те, що ця дівчина не захотіла піклуватися про свою дитину, при чому вона відмовилася годувати її. Вона сильно переживала, що це зіпсує її фігуру. Ще Леся почула, що відразу після народження дитини, вона почала наводити марафет – робити манікюр і маски для обличчя.

На наступний день Леся вже прийшла провідати двох дітей. Дівчинку, яку народила та дівчина, поклали біля віконця. Вона весь час плакала, а годували її сумішшю з пляшечки.

Леся запропонувала медперсоналу допомогти з годуванням малятка, від якої відмовилися. Адже у неї молока було багато, а годувати нікого. Ті недовго подумали і погодились.

В цей час мати цієї дівчинки була зайнята з’ясуванням відносин зі своїм чоловіком. Вона люто доводила йому, що їй не потрібна дитина, так як вона хоче жити для себе. А ще скаржилася на те, що після пологів їй доведеться багато займатися спортом і сидіти на дієті, щоб привести фігуру в порядок.

Олег, так звали чоловіка, намагався переконати дружину. На наступний день він приїхав в пологовий будинок, щоб переговорити з дружиною особисто. Однак ні йому, ні завідуючій пологового будинку, не вдалося знайти відповідних слів, нічого не вийшло. Жінка не хотіла дитину.

Тоді Олег попросив, щоб йому показали дочку. Одягнувши на себе халат, маску і бахіли, він пішов за завідуючою в палату. А в цей час Леся годувала грудьми його дочку.

Чоловік не міг відвести погляд від цього видовища. На його душі стало так тепло від того, що чужа жінка годує, гладить і притискає до себе його доньку. Видно було, що у дитини все добре з апетитом.

Однак, коли Леся помітила його, він поспішив піти.

Христина в цей час встигла підписати всі документи необхідні для відмови від дитини. Тому в гарному настрої готувалася покинути пологовий будинок.

Лесю теж виписували, а ось її дочку лікарям не вдалося врятувати.

Тому в останній день, коли вона годувала чужу дитину грудьми, розридалася. За кілька днів, проведених в пологовому будинку, вона сильно прив’язалася до дівчинки. Вона вже не могла уявити, як буде жити без цієї крихти, яка так приємно пахне молоком.

Її серце боліло в два рази більше. Адже вона втратила доньку і розлучалася з маленьким грудочкою, який став для неї рідним. У Лесі нікого не було, жила вона одна. А народжувала дівчина для себе.

Зате Христина радісно збирала речі. Вона побачила в вікно, що машина вже стоїть на території пологового будинку. Їй хотілося, щоб чоловік її почекав якомога довше. А потім вона вийде до нього вся така красива і струнка. Христина звикла, що чоловіки у неї були на короткому повідку.

Перед тим, як вийти з палати, Христина ще раз подивилася у віконце. Вона не вірила в те, що бачить на вулиці.

За вікном світило тепле осіннє сонечко, день був прекрасний. А її чоловік з квітами в руках зустрічав дівчину, яка годувала їх дитину. Христина немов приросла до підлоги. Олег щось говорив дівчині, а після взяв на руки дитину, і вони разом сіли в машину.

У Христини від подиву вирвалося: «А як же я?». Їй відповіла санітарка, яка в цей час прибирала в палаті: «А ти завжди будеш красивою, стрункою і жити для себе».