Розлучився з дружиною, продав квартиру і поїхав в село за душевним спокоєм. Навіть року не протримався

Прожив я зі своєю жінкою і в радості, і в горі більше 20 років. А потім наслухався друзів-порадників, та й вирішив розлучитися.

Міркував про своє життя. Що я бачив хорошого. Тільки вимоги та обов’язки. Діти вже студенти. Робота, дім, кредит. Здоров’я ні до біса. Психологів почитав, які говорять, що жити потрібно по серцю і своїм бажанням.

А чого я хочу? Раніше тягнуло кар’єру зробити, грошей заробити. А зараз хочеться тиші і розміреності. А дружина тільки думаю, як дітей прилаштувати, свій ювілей планує відзначати.

Розлучилися, продали квартиру. Дітям до цього купили житло. І поїхав я жити в село за 100 кілометрів від міста. Добре, що хоч розумо вистачило не купувати будинок. Взяв в оренду на рік.

Потрібно було зробити паузу в житті і розібратися з бажаннями. Вирішив, займуся свої здоров’ям, буду працювати на природі, багато читати, ходити на рибалку і т.д. Здійсню свою мрію і знайду спокій. Може відкрию в собі щось нове.

Перші дні все йшло як в мріях. Працював, робив вправи, парився в лазні, топив піч. А потім все стало набагато гірше. Не вилазив з інтернету цілодобово. Відкривав ноутбук і зависав в соцмережах. Постійно розривало всередині, що потрібно почати робити щось корисне. Голитися і прати перестав, став їсти в ліжку.

Іноді накочувався страх, ще миші постійно заважали. Став спати до обіду.  Були періоди, коли починав працювати. Але бажання великого немає, чужий будинок все-таки. Зрозумів, що не моє це, так і спитися недовго.

Довго терпів і повернувся в місто, ледве розірвав договір оренди. Робота, нехай і безглузда, не дозволяє випадати з ритму і розкладатися. Ось і дружина колишня недавно заїжджала, може і зійдемося знову. Так точно не жити не буду.