Я ще зовсім не стара! Чому я повинна весь свій час присвячувати онукові
Мені 50 років. У мене троє дорослих дітей: дві дочки і син. Мій старший син уже закінчив університет, знайшов собі роботу. Потім одружився. Я, звичайно, подумала, що зарано якось. Але заважати не стала: це його життя і його вибір. Через десять місяців після весілля я стала бабусею.
Ви думаєте, що я шалено цьому рада? Нічого подібного! Тепер кожні вихідні до мене приходить мій старший син з одним і тим же проханням:
– Мамуся, побудь з Антошкою. Ми хочемо з Анею погуляти. Ми ж такі молоді ще!
А коли ви заводили дитину, ви про це не думали? Сподівалися на мене?
Я, звичайно, погоджуюся, але не завжди. У мене ж теж повинно бути своє життя. Чому це мої діти вважають мене старою і думають, що я тільки й мріяла стати бабусею, щоб сидіти з їхніми дітьми.
Але ж це зовсім не так: я абсолютно не стара. Я хочу зустрічатися зі своїми подругами, хочу ходити в кафе і в кіно. А ще я хочу зайнятися своїм здоров’ям і записатися у фітнес-центр. Чому я повинна весь свій час присвячувати своєму онукові і жити життям своїх дітей?
А тут два тижні тому до мене прийшла моя середня дочка і сказала:
– Можеш мене привітати: у мене для тебе дві новини і обидві просто чудові. Перша новина: я виходжу заміж. А друга новина: я вагітна. Вже на четвертому місяці. Так, що ти скоро станеш бабусею вдруге. Вітаю! Тепер тобі точно не буде нудно!
І чому це мої діти вирішили, що мені нудно? Та нічого подібного! Я живу і хочу насолоджуватися життям. Я своїх дітей виховала сама, було нелегко. Особливо після смерті чоловіка. Але я впоралася. Тепер хочу пожити для себе. А не постійно няньчити своїх онуків. У них є батьки. Ось нехай вони ними і займаються.
Як же мені пояснити все це моїм дітям? Далеко не всі бабусі мріють весь час проводити зі своїми онуками. Бабусям хочеться пожити ще й для себе. Ну, як ви цього не розумієте, мої дорогі і улюблені діти?