Сусіди не захотіли зробити на двох колодязь, а тепер за водою бігають. Вирішив їх відучити
Я родом з села. Але зараз живу в місті. Часто їжджу до мами на вихідні. Вона вже старенька, без моєї допомоги їй важко. У нас раніше у дворі не було колодязя. А мамі вже стало важко ходити набирати воду до загального колодязя. Ось тому я вирішив, що треба викопати свій колодязь.
Це задоволення не з дешевих, ось я і запропонував своїм сусідам викопати один колодязь на двох. Вони спочатку погодилися, а потім передумали: сказали, що у них грошей немає. Тоді я запропонував їм такий варіант: я заплачу за все сам, а вони потім мені за півроку виплатять потрібну суму. Такий варіант моїх сусідів теж не влаштував.
Свою відмову вони аргументували так: нам зовсім не важко носити воду із загального колодязя, нам колодязь і не потрібен особливо.
Я тоді вирішив сам все оплатити. Найняв людей. Незабаром у нас у дворі з’явився свій колодязь з чистою і дуже смачною водою. Мама була дуже рада цьому. Я теж був задоволений.
Пройшов місяць. І тут я дізнаюся, що під час моєї відсутності ці сусіди постійно ходять набирати воду в наш колодязь. О це так новина! Ну і нахабство!
Я взагалі людина не жадібна. Але тут я дуже розлютився: значить, як грошима скластися, так вони не захотіли. А як приходити до нас і брати воду, так вони тут як тут. Пішов з ними поговорити. Але не зрозуміли вони вони мене, а я їх. Посварилися ми.
Я б зрозумів, якби у моїх сусідів були дійсно проблеми з грошима. Але це не так. У них два автомобіля, вони їздять відпочивати на море, до будинку прибудували ще дві кімнати. А тут пошкодували грошей на колодязь. Я вважаю, що вони просто поскупилися і все.
Так прикро: ми до цього з ними так добре жили, ніколи не сварилися, ділилися всім. А тут на тобі – така історія негарна.
Поїхав я на роботу. А в обід дзвонить мені мама. Плаче, засмутилася сильно. Виявляється, приходив сусід, почав звинувачувати маму в жадібності. Набрав повні відра води і пішов. А мама рознервувалася, у неї тиск піднявся. Відпросився з роботи, примчав до мами, заспокоїв її.
Щоб це все не повторилося ще раз, я придумав, що треба зробити. Я просто повісив на колодязь замок. Ключі віддав мамі і сказав мамі, щоб вона ні в якому разі не давала ключ сусідові.
Прийшов сусід, а на колодязі – замок. Пішов з порожніми відрами. Потім я вирішив сходити і до нашого дільничного. Поговорив з ним, все розповів. Попросив його поговорити з сусідами і пояснити їм, що заходити без дозволу в чужий двір не можна. Це не правильно.
Спочатку моя мама переживала з цього приводу. А потім звикла. Зате ніхто її не ображає і не турбує її спокій. Але ж все могло бути зовсім по-іншому. Якби не людська жадібність.