Чудова історія одного незвичайного знайомства

Молодість і любов в поєднанні нерідко творять дурниці і … чудеса.

Познайомилася з хлопцем в черзі на отримання закордонного паспорта. У черзі ми там провели годин 5-6 не менш, тому вже всі були один одному як рідні. Пішли потім гуляти з ним. Гуляли до світанку, ніби сто років знайомі, базікали-балакали з ним про все. До моєї хати добрели до 6 ранку.

І ось він у мене номер телефону мій питає, дістає свій телефон, а той розрядився. З собою як на зло ні листочка, ні ручки. І попросити не у кого (нормальні люди в 6 ранку не бродять по вулицях).

Ось тоді я зрозуміла реально, що немає слова «не можу», є слово «не хочу». Було б бажання, як то кажуть.

Загалом, він озирнувся навколо, притягнув якийсь дерев’яний брусок важкий, ну таке бревнишко чималих розмірів, і вугіллячко на землі знайшов.

І ось цим вуглиною накреслив на колоді мій номер телефону. Закинув колоду на плече і пішов додому з ним, щоб там вже переписати на листочок.

Потім розповідав, мама його отетеріла, коли він поїхав отримувати закордонний паспорт ще вдень, телефон відключений, додзвонитися, і ось заявляється в 6 ранку, щасливий, несе якесь колоду в будинок, і каже: «Не чіпайте його ніхто до ранку»

Познайомилася з хлопцем в черзі на отримання закордонного паспорта. У черзі ми там провели годин 5-6 не менш, тому вже всі були один одному як рідні. Пішли потім гуляти з ним. Гуляли до світанку, ніби сто років знайомі, балакали з ним про все. До моєї хати добрели до 6 ранку.

І ось він у мене номер телефону мій питає, дістає свій телефон, а той розрядився. З собою як на зло ні листочка, ні ручки. І попросити нема у кого (нормальні люди в 6 ранку не бродять по вулицях).

Ось тоді я зрозуміла реально, що немає слова «не можу», є слово «не хочу». Було б бажання, як то кажуть.

Загалом, він озирнувся навколо, притягнув якийсь дерев’яний брусок важкий, чималих розмірів, і вугіллячко на землі знайшов.

І ось цим вугіллям накреслив на колоді мій номер телефону. Закинув колоду на плече і пішов додому з ним, щоб там вже переписати на листочок.

Потім розповідав, мама його хвилювалася, коли він поїхав отримувати закордонний паспорт ще вдень, телефон відключений, і ось заявляється в 6 ранку, щасливий, несе якусь колоду в будинок, і каже: «Не чіпайте її ніхто до ранку»