Притча про любов

До мене прийшла любов. Твердо стукнула в двері один раз. Але я настільки відвик від її обличчя, що, відкривши, не впізнав її. І впустити не захотів.
-Та ладно, – сказала любов – я не затримаюсь. Посидимо на кухні?

Згорбилась на табуретці. Я запропонував їй коньяк та каву, щоб зігрілась.
– Не потрібно, – відмовилась.

Старенька, як цей світ. Втомлена від всього на світі. Знервована. Я з нею був насторожі.
– Правильно, – кивнула любов. – Я стерва.

Я хотів, щоб вона пішла. Під дощ та сніг, під літа та вітер – їй не звикати! А у мене в домі для неї немає місця. Навіть покласти ночувати ніде.

– У тебе хворе серце, – помітила любов.

– Тільки недавно обстеження проходив. Лікарі сказали – все в порядку.

– А навантажень остерігаєшся…

І замовчали. З нею було незатишно. Напружено. Скучно. І вона прекрасно це розуміла. Але все одно сиділа поруч. Чому прийшла вона до мене?

– Чому ти прийшла до мене?

– Хотіла заховатись, – усміхнулась любов. – у тебе не стануть шукати.