«Кращий вихователь». Тепла історія з життя

Коли розлучилася з чоловіком і залишилася з трирічною дочкою на руках, довелося шукати хоч якусь роботу.

Вискочила заміж рано, ні освіти, ні досвіду. Та й містечко маленьке, вибору особливого не було. Взяли мене на автозаправку оператором. Графік: доба через три з семи до семи ранку. Щоб на роботу не спізнюватися, приводила дитину до шести, вела до куховарки на харчоблок. А ввечері просила знайому матір з нашої групи забрати дочку і привести до мене на роботу. Там дочка і ночувала. Вранці після зміни – бігом в садок.

Загалом, крутилася як білка в колесі. І якось дізналася про це вихователька дочки, Марина Григорівна. Одного ранку поговорила зі мною і запропонувала, що буде мою дитину брати до себе ночувати, коли мені на добу. Мовляв, чоловіка вона недавно поховала, діти дорослі хто де живе, тому ніяких турбот. Я пом’ялася, але погодилася.

І знаєте, вони обидві сильно змінилися незабаром. Дочка висипатися стала нормально, стала менш примхлива. Вихователька взагалі немов розцвіла. Вони то казки читали, то вироби робили, то малювали. Загалом, всі раді і задоволені. Навіть коли я знайшла потім роботу з нормальним графіком з 9 до 18, частенько дочку водила в гості до Марини Григорівні. А іноді вона сама просила залишитися у виховательки з ночівлею.

Такі ось подружки стали. Зараз дочка вже велика, в інститут ходить. На жаль, Марини Григорівни не стало кілька років тому. Але ми часто з донькою згадуємо з особливою теплотою найкращого вихователя і просто хорошу людину.