Якщо тебе немає, то і мене немає

І кожен вечір Їжачок з Ведмедиком збиралися то у Їжачка, то у Ведмедика і про що-небудь говорили. Ось і сьогодні Їжачок сказав Ведмедику:

– Як добре, що ми один в одного є!

Ведмедик кивнув.

– Ти тільки уяви собі: мене немає, ти сидиш один і поговорити ні з ким.

– А ти де?

– А мене немає.

– Так не буває, – сказав Ведмедик.

– Я теж так думаю, – сказав Їжачок. – Але раптом ось – мене зовсім немає. Ти один. Ну що ти будеш робити?

– Піду до тебе.

– Куди?

– Як – куди? Додому. Прийду і скажу: «Ну що ж ти не прийшов, Їжачку?» А ти скажеш …

– Ото дурний! Що ж я скажу, якщо мене немає?

– Якщо немає вдома, значить, ти пішов до мене. Прибіжу додому. А-а, ти тут! І почну …

– Що?

– Лаяти!

– За що?

– Як за що? За те, що не зробив, як домовилися.

– А як домовилися?

– Звідки я знаю? Але ти повинен бути або у мене, або у себе вдома.

– Але мене ж зовсім немає. Розумієш?

– Тоді ти пішов куди-небудь і ще не повернувся. Я побіжу, обнишпорю весь ліс і тебе знайду!

– Ти все вже обнишпорив, – сказав Їжачок. – І не знайшов.

– Побіжу в сусідній ліс!

– І там немає.

– Переверну все догори дном, і ти знайдешся!

– Немає мене. Ніде немає.

– Тоді, тоді … Тоді я вибіжу в поле, – сказав Ведмедик. – І закричу: «Ї-ї-жа-а-чо-к!», І ти почуєш і закричиш: «Ве-дме-е-дик! ..» Ось.

– Ні, – сказав Їжачок. – Мене ні крапельки немає. Розумієш?

– Що ти до мене причепився? – розсердився Ведмедик. – Якщо тебе немає, то і мене немає. Зрозумів? …

– Я обов’язково, ти чуєш? Я обов’язково, – сказав Ведмедик. Їжачок кивнув.

– Я обов’язково прийду до тебе, що б не трапилося. Я буду біля тебе завжди.

Їжачок дивився на Ведмедика тихими очима і мовчав.

– Ну чому ти мовчиш?

– Я вірю, – сказав Їжачок.