Ця сумна історія вразила мене до глибини душі.Син віддав маму в будинок для людей похилого віку, але її останні слова, перевернули все його життя

Ця сумна історія вразила мене до глибини душі, і я вирішив розповісти її вам, щоб ви теж задумалися і цінували кожну мить, проведений з батьками.

Днями я повертався з роботи і побачив сусіда по під’їзду, який сидів на лавочці і плакав. Чоловік середніх років, не приховуючи сліз, сидів і дивився в одну точку, було зрозуміло, що у нього трапилося якесь горе.

Я підійшов і запитав, чи можу я йому чимось допомогти, на що він мені відповів: «мені вже ніхто не зможе допомогти, я буду жити з цим до кінця своїх днів, немає мені прощення». Чоловік розповів мені про своє горе, яке гнітило його зсередини і не давало спокою.

У лікарні, звідки він щойно приїхав, лежить його мама, здоров’я якої останнім часом сильно погіршився, але він не в силах їй допомогти. Справа не в грошах, він заможна людина і непогано заробляє, просто його мама вже старенька і всі болячки даються взнаки.

Колись, років п’ять тому, він відправив свою маму в будинок для людей похилого віку, так як через роботу не міг за нею доглядати. Не те, що його мати була безпорадною, просто вона в силу своїх років погано ходила, і йому доводилося постійно приносити їй додому продукти.

У якийсь момент він вирішив, що йому буде зручніше відправити її в будинок престарілих, щоб за нею був належний догляд. Принаймні йому було зручніше так думати, щоб його совіть була чиста.

Чоловік працює керівником на великому підприємстві і в силу своїх посадових обов’язків, змушений багато часу проводити на роботі. Він рідко відвідував матір в будинку для літніх людей, робота, жінки, друзі, як-то було не до цього.

Сьогодні вранці йому зателефонували, жіночий голос сказав, що його мама лежить в лікарні і їй дуже погано, і вона просить, щоб він приїхав. Чоловік відразу поїхав до неї. Останній рік він жодного разу її не провідує, йому стало так соромно, на очі набігли сльози …