Подумаєш … вагітна.Не хочу з нею одружитися. Я ще молодий,  не нагулявся!

– Тату, у мене проблема, – нерішуче почав розмову Данила.

– Ну, давай, розповідай, – відірвався від читання Ігор, – що сталося?

– Загалом, так, схоже, скоро станеш дідом, – посміхнувся син, – але я не хотів, так вийшло, – поспішив виправдатися він.

– Зрозуміло. Хто залетів від тебе? – складаючи газету, запитав Ігор.

Данило здивувався спокою батька, він чекав бурі гнівних слів, а тут, така тиша, але схоже це затишшя перед бурею. Вона наступила, та зовсім не з того боку.

– Надя Совків, через вулицю від нас живе.

– Знаю. А в чому питання? Одружуйся!

– Не хочу з нею одружитися. Навіщо? Я ще молодий,  не нагулявся! Подумаєш … вагітна.

– Ага, як з дівчиною спати, дорослий, а як одружитися ще дитя, так? – рівним голосом сказав Ігор і голосно крикнув:

– Мати, йди-но сюди. Тут синочок щось повідомити хоче.

– Ну що у вас тут таке? – запитала Катя, витираючи руки фартухом.

– Ось зробив дитин Наді Совкові, не хоче одружуватися!

– Правильно. Нічого всяких біднячок в будинок вводити. Бач, яка, підлізла під мого сина, а тепер одружуйся, так? Дзуськи, не на того  напала!

– Якщо правда від Данила дитина, що тоді? – запитав Ігор.

Катерина рішуче змахнула рукою:

– Це ще довести треба. Зараз всюди мода така пішла. Сплять з ким попалоі, потім шукають дурників, пересплять і … на тобі, милуйся, твоя дитина, а він хтозна від кого. Тільки мій Данило не такий дурень, щоб чужого годувати.

– А раптом, наш онук буде, що робити будемо? – знову ж таки запитав Ігор.

– Щось я не зрозумію тебе чоловіче, ти батько своєму синові або сват з боку? Сидиш, думаєш, наш, не наш. Ні б, думати, як сина захистити від всякої швалі, міркує!

– Я не дам, щоб якась дівка стала моєю невісткою. Для того ми сина ростили і плекали, щоб цим Совковим дістався такий зять?

– Зять, що не хрен взяти, – стиха зауважив Ігор, Надя нахмурила лоб.

– Що ти сказав? Так на рідного сина? Зовсім з глузду з’їхав?

– А що Данило? Хорошим зятем буде поки ми з тобою живі, помремо, як перекотиполе стане!

– Давайте не каркай, в загальному, так, Данило, скажи Наді, експертизу проводити будемо. Ми їй доведемо, що від іншого нагуляла. Ти все зрозумів?

– Так зрозумів, я зрозумів. Завтра ж скажу, – не піднімаючи голови, сказав син.

– Мамка вийшла, тепер синок розкажи, як все вийшло? – попросив батько. Данила збентежено глянув на нього:

– Що, всю правду сказати?

– Ну так, інакше не розберешся, – м’яко відповів Ігор. Данила наморщив лоб.

– Це на свята сталося. У клубі я перебрав, з хлопцями пили всяку гидоту. Тому і відключило пам’ять, не пам’ятаю нічого. Отямився будинку. А привела мене додому, та сама Надя Совків.

Як вона розповідала, коли йшли провулком, я раптом повалив її на траву, ну, в загальному, трапився гріх. Уявляєш батько, не пам’ятаю і все. Ніби відрізало. А тепер каже, від мене завагітніла. Я щось сумніваюся.

– Діти повторюють долі своїх батьків . Я теж одружився на твоїй матері таким чином. Любив одну, а взяв іншу. Ось який життєвий парадокс. Відкрию свою таємницю. Була у мене в молодості в місті, де я навчався  після армії, дівчина, звали Каріна. Любили один одного, мріяли одружитися.

Та не судилося. Приїхав на свята в село, так само як і ти випив, прийшов до тями в ліжку, сам зрозумів з кимІ одружився. Хоча не любив твою маму і до сих пір не люблю.

– А як же ти живеш без любові? Це ж смерть, яка мука, – здивувався син, – зроду не подумав би. А з боку, ви така ідеальна пара. За що ти так покарав себе батько?

– Ти ж не винен, що народився на цей світ, за дурницю. Хто тебе підніме на ноги, виховає? Чи не одружився, покарав би тебе, невинного. Гріх між нами трапився, нам його і виправляти, а не прирікати дитя на муки.

Це мені так батько вселяв. Так і ти роби. Якщо експертиза доведе, що дитина твоя, то батьківським словом накажу одружитися.

Минуло півтора місяця. Скандал з сім’єю Совків то вщухав, то розгорявся за новою, все залежало від настрою Катерини. Надя і на вулицю виходити боялася. Один раз зустріла Катю, так, та , обізвала по-всякому на людях, її крики переслідували дівчинку до самого будинку. Село гуділо від чуток.

Нарешті Надя не витримала, пішла до них додому і сказала, дитина не від Данила. Взяла гріх на душу. Катерина переможно хмикнула, мовляв, нарешті все з’ясувалося. Тільки Ігор зауважив, що весь змучений вигляд дівчини говорить зворотне. Надя вийшла з воріт, Ігор наздогнав її, побачив заплакане обличчя, посадив на лавку сусідніх воріт.

– Тепер говори правду, Надя.

– А що казати? Дитина від Данила. А виходити заміж за нього не буду. Без батька як-небудь виростимо. Тітка Катя мені життя не дасть, навіть якщо Данила посватає. Я вам не рівня.

– Дурниці. Гаразд, почекаємо результатів експертизи, а тобі вірю. Як прийдуть вони, покажи. Катя може і заховати від мене. Домовилися?

Пройшов ще місяць, Надя на вулиці показала конверт Ігору, той відкрив і прочитав папір, там чорним по білому написано, Телегін Данило Ігорович 99,99% є біологічним батьком майбутньої дитини. Ігор рішуче взяв Надю за руку і повів за собою, та не зрозуміла спочатку:

– Ви що робите, дядько Ігор?

– Як що? Веду додому невістку з майбутнім онуком чи онукою, – відрізав він.

Надя вирвала руку і відскочила від нього. Сумно посміхнувшись, сказала:

– Дякую вам, але не піду з вами. Я рішуче відмовляюся від Данила. А дитя моє, сама вирощу, сама виховаю. Тільки передайте йому, в графі «батько», його ім’я впишу, негоже щоб дитя без батькові ходило.

– Може, подумаєш? А Каті скажу, слова проти тебе не скаже.

– Ні, дядько Ігор, вже подумала і для себе вирішила. Піду я, – і пішла з понурою головою уздовж вулиці. Ігор стояв, дивився їй услід, потім розвернувся і рішуче попрямував додому. Хвіртку з шумом відчинив, по шляху штовхнув порожнє відро, по дворі пролунав гуркіт і деренчання. На ганок вискочила Катя і Данило.

– Ти чого, Ігор, людей лякаєш?

– Наскільки я зрозумів, ти не хочеш одружитися на Наді, так? Я правильно зрозумів Данило? Твоя дитина, папір прийшла, – крикнув він.

Син нерішуче знизав плечима і подивився на матір, чекаючи її реакції.

– Ну і що, – войовничо відповіла Катя, – ніхто не винен, сама лягла. Данило, врешті-решт, мужик, піддався спокусі. Чого валятися такому добру.

– Тоді слухай сюди, Данило і ти Катюша. Поки я живий, забезпечу свого онука чи онучку. Данила на мої гроші нехай не розраховує. Чи не маленький, сам себе забезпечить. Ділянка візьму, будинок побудую. А помру всю свою частку господарства йому відпишу, а не синку моєму.

– Ой, люди добрі, що творить, а? Сина рідного знедолив. Все цій шваль віддати хоче, – заголосила Катерина, Данило просто сів на ганок від несподіваного рішення батька. А то, що так і буде, анітрохи не сумнівався, знаючи рішучий характер свого батька.

Єгор розвернувся і пішов. Не став слухати крики дружини. Пішов до одного і вперше в житті напився вщент. Тому була вагома причина.