Приспати? – запитав я. – Так, – відповіла господиня, – він мені не потрібен …

Я ветеринар, лікую і рятую тварин. Одного разу до мене прийшла жінка, щоб приспати собаку. Щеня було трохи дивним, помісь якихось порід, які йому не особливо йшли, роблячи на тлі інших не особливо привабливим. Мабуть, при покупці маленької тваринки жінка сподівалася на маленьку, але породисту собаку. І, зрозуміло, за невелику суму, тому і попрямувала на ринок.

Я завжди дивувався таким людям. Ну, хіба можна купити породисте щеня на ринку за дешевою ціною? Навряд чи. І тим паче жінці явно була потрібна «декоративна іграшка», а не справжній друг людини. Вона лише з ненавистю і якимось жахом дивилася на бідолашне цуценя, яке було не винне в тому, що таким народилося.

У мене було всього три шляхи: По-перше, облити жінку зеленкою і послати куди подалі. Але тут могли виникнути проблеми з поліцією. По-друге, можна було б просто холодно заявити, що собака здорова, а значить ні до чого її присипляти. Тут же можна було бути впевненим, що жінка не знайде іншу клініку, де не зададуть зайвих питань, а просто зроблять послугу. Третій варіант був самий клопіткий і трудомісткий. Який до того ж, був більш логічним.

Я запропонував жінці залишити цуценя, після чого він знайде нового господаря собі. Вона недовірливо подивилася на мене, мені довелося заспокоїти себе і в який раз нагадати, що я все ж професіонал, тому не варто з такого приводу обливати відвідувачів зеленкою і викидати у вікно. За допомогою різних маніпуляцій я змусив дівчину написати відмову від собаки, після чого посадив щеня в спеціальну камеру, де б він міг побути, поки не звільниться місце в розпліднику.

Через те, що більше відвідувачів не було, я звично сів на стілець і став співати пісні. Вони допомагали мені впоратися з нудьгою і просто радіти цьому дню. Через якийсь час цуценя завило разом зі мною. І мені сподобалося співати з ним дуетом. Так ми заспівали з ним кілька пісень, поки не помітили відвідувача.

Це виявився мій старий друг, який колись поховав собаку свою, однак з тих пір не заводив більше нікого. Я розповів про те, що врятував собаку, а після попросив його дати притулок для цуценяти на якийсь час, поки місця немає в розпліднику. Йому потрібно десь жити. А співає він непогано, до того ж. Друг довго відмовлявся, але врешті-решт готовий був дати притулок хоча б на тиждень.

Коли ж місце в розпліднику звільнилося, а я подзвонив йому, то виявилося, що Чудо, а саме так ми назвали цуценя за незвичайну зовнішність, вже знайшов собі господарів. Виявляється він зміг підняти настрій всім членам сім’ї, та ще й стати вірним другом і помічником. Зрозуміло, я був дуже щасливий.

Часом дуже приємно стати своєрідним рятівником, який дає тваринам другий шанс. І цей випадок не перший. Я завжди рятую здорових щенят, знаходжу їм будинок, рятую тварин від небезпек. У цьому полягає моя робота, і я дуже цьому радий.