Іноді корисно не замикати хвіртку. Подія на дачі

Ірина вирішила сьогодні з’їздити на дачу, в неї був не дуже хороший настрій. Дітей потрібно відправляти в школу, а грошей, як і завжди, не вистачало. Не можна було багато заробити, продаючи овочі з грядки, та й самим треба на щось жити всю зиму. Жінка засмутилася, що доведеться займати у знайомих,  це було не завжди зручно і доречно.

Підійшовши до своєї хвіртки, вона помітила, що та відкрита. Жінка дуже сильно здивувалася, але увійшла на свої землі, дійшла до будинку, торкнулася ручки, але вона була закрита. Вона обійшла будинок і натрапила на чоловіка, який спав на гойдалках. Сіла вона навпроти нього і задумалась.

Не забрався в будинок. Значить не злодій. Та й в таких дачних будинках що ж брати, крім як їжі, та й годі. Значить і ці підозри відпадають. Залишався питання, що ж він тут робить і навіщо завітав. Втім, часу на фантазії у неї вже не було, так як об’єкт її спостереження прокидався і дивився на неї. Побачивши господиню, він тут же підскочив і став вибачатися.

Як з’ясувалося з розмови, це був чоловік, якого випустили з колонії, йому ніде жити, тому він прийшов на це селище в надії дізнатися, чи потрібні тут робочі сили. Сам він сидів за те, що сталася аварія, яка призвела до летального результату, а він сидів за кермом За професією він був хірургом. І тоді Ірина вирішила допомогти йому, вона сказала, що тут на дачах живе головний лікар районної клініки. Там напевно не вистачає рук, тому запропонує кандидатуру. А поки він облаштовується, то може пожити в її дачному будиночку.

Через три дні Ірина обрадувала несподіваного гостя, якого звали до речі Антон, що його кандидатуру затвердили, він може з’їздити і дізнатися подробиці. А ще через місяць він вже працював спеціалістом в районній лікарні. Ну а після року старанної служби, його призначили завідувачем хірургічного відділення. Він став затребуваним фахівцем, але не міг піднятися вище по кар’єрних сходах з простої причини – судимість була.

До цього часу Ірина та Антон одружилися. Жили разом, виховували двох дівчаток, а після вже народився хлопчик. Сім’я була досить щасливою, але Ірина все ж хвилювалася, що у Антона там, десь, є сім’я, але так і не піднімала цю тему для розмови. Але випадок представився, щоб прояснити всю ситуацію.

До них приїхала двоюрідна сестра Антона, а за столом він і розповів, що в аварії був винен зовсім не він, а його син, який сидів за кермом. Але у нього була вагітна наречена, ні до чого було йому сидіти за гратами. Ще в колонії дружина розлучилася з ним, а син не захотів приймати його після колонії. Ось він і застрибнув у перший-ліпший вагон і поїхав світ за очі. А тут хвіртка не закритим. І він познайомився з Іриною. Романтична історія закінчилася, казка збулася.

Може тільки через це іноді варто дозволити собі забути закрити хвіртку?