У шахах, як і в житті…

Два досвідчених і дуже майстерних шахових гравця сіли за дошку з чорно-білими клітинами і розставили на ній свої війська.

Кожне військо очолював король, поряд  обов’язково знаходився ферзь.
Білі та чорні  війська мали свої фортеці з баштами.

В бойових рядах перебували кіннота, слони  і солдати.

Почалася битва.

 

На дошці відбувалися зіткнення і підступні обходи. Хитрі задуми виявлялися вдалими чи невдалими, і обидва короля знову і знову вели в бій свої війська.

І ця битва нітрохи не відрізнялася від боїв, що вели земні королі.

У цих боях теж були зіткнення і обходи, засідки і спроби клином розділити ворожі війська.

І всі учасники цих битв покинули цей світ.

Все пропало невідомо куди: і думки, і справи мудрих стратегів, і подвиги хоробрих воїнів.

Коли закінчуються шахові бої, всі фігури одним махом скидаються в мішок, де пішаки лежать упереміж з королями.

У житті відбувається теж саме.