– Ось я не дозволяю своїй дочці народжувати ще одну дитину. Хіба це чувано – злидні плодити

Сьогодні ми  з дочкою гуляли на дитячому майданчику і я познайомилася там з однієї не дуже приємною особою. Ми прийшли до пісочниці, моя дочка викинула всі свої іграшки і почала ліпити пасочки, через хвилин
двадцять до неї приєднався хлопчик Мишко, трохи старший за неї.

Я відійшла від пісочниці і розговорилася з його бабусею. На перший погляд вона була дуже приємною жінкою старшого віку. Говорили ми про насущне: вартість іграшок, їжі, медичного обслуговування. В кінці
решт ми зупинилися на думці, що діти нині дуже дороге задоволення.

І раптом ця бабуся заявляє:

– Ось я не дозволяю своїй дочці народжувати ще одну дитину. Хіба це чувано – злидні плодити. Краще у Михайлика буде все найкраще.

Я знизала плечима, так як не розуміла таку радикальність. В цей час на майданчику з’явилася мама з трьома дітьми. Всі вони були одягнені в чисті, але старенькі речі. Молодша дівчинка доношувала деякі одягу за своїми братами. Мама дістала іграшки, і вони почали грати.

– Ось навіщо плодити такі злидні? – не могла вгамуватися бабуля, вказавши рукою на цю трійцю. – Ні іграшок, ні одягу нормального … Я не дозволяю Міші дружити з цими дітьми. Краще б вона аборт зробила, ніж тепер тягається з таким виводком.

Я нічого не сказала, тільки задумалась. Невже фінансовий стан настільки важливо для народження дітей? Або ви вірите в прислів’я: «Дасть Бог зайчика, дасть і галявину»? Я покликала свою дочку, і ми почали збиратися додому. Спілкуватися більше з цієї бабусею мені зовсім не хотілося … Може, за її мірками ми теж бідні, адже у Аліси було ще двоє старших братів-школярів …