– Слухай, мам, ну не могла я тебе покликати. Батьки Андрія шановні люди, а ти не вмієш, навіть правильно вилку тримати!
Наталія Анатоліївна натирала келих, на якому не залишилося жодної плямочки. Раптом задзвонив телефон, вона, немов прокинувшись, поставила келих на стіл і взяла трубку.
Дзвонила дочка:
– Мамуля, привіт, як у тебе справи? Слухай, а мені Андрій пропозицію зробив, я погодилася! Ми вирішили по-тихому розписатися, покличемо тільки батьків і близьких друзів. Загалом, я тебе на весілля запрошую.
– Юленька, донечко, я так за тебе рада. Я обов’язково приїду.
– Я приїхати перед весіллям не встигну вже, так що чекай запрошення поштою. Спати залишишся у нас, так що готель навіть не шукай. І ще, ти не допоможеш мені грошима? Батьки Андрія пообіцяли все оплатити, але сама розумієш, краще б з двох сторін профінансувати …
– Звичайно, не проблема.
– Дуже добре, мама, я тоді трохи пізніше тобі скину номер картки, відправиш туди, добре? Все люблю-цілую, пізніше ще подзвоню.
– Папа, донечко, і я тебе люблю.
Наталія Анатоліївна поклала трубку і задумалась. Останній раз вона бачила Юлю 4 з половиною роки тому, коли вона їхала вчитися до столиці. Вони коротко попрощалися на пероні і пообіцяли якомога частіше бачитися, але щось не вийшло.
Вона подумала про те, що нарешті зустріне дочку і вирішила почати діяти. Насамперед, продати машину і гараж покійного батька. Стара копійка йшла швидше подарком хорошого гаражу з електрикою і водопроводом.
Покупець знайшовся за місяць. Відразу після вдалого продажуНаталія Анатоліївна отримала маленький конверт, в якому було запрошення на весілля, підписаний витонченим почерком дочки. Цього вистачило, щоб жінка пішла в банк і перевели в готівку один з рахунків, на який вони з чоловіком складали гроші на дачу.
Але хіба можна жаліти чогось для дочки? Взявши з собою останню пенсію вона вирушила в столицю до дочки.
– Юленька, ти мене не зустрінеш, я вже через 2 години на місці буду?
– Мама, візьми таксі, ми на місці за нього заплатимо. У нас просто гості зібралися, некрасиво буде піти зараз.
Наталія Анатоліївна підготувалася до візиту і таксистам з вокзалу не довіряла. Відійшла трохи подалі, прочитала адресу будинку і викликала до нього машину. Само собою, її ніхто не зустрів, крім музики, що гуркоче з відкритого вікна.
Вона піднялася і довго дзвонила в двері, поки вона не розчинилися. З квартири вивалилися неабияк напідпитку хлопці, які з веселим сміхом обговорювали, яку горілку, а найголовніше скільки, потрібно придбати.
Наталія Анатоліївна не розгубилася і проскочила в квартиру. В накуреному приміщенні було дуже багато людей. П’яні дівчата хлопці сміялися, розмовляли, танцювали і спали прямо на підлозі. Раптом один з них глянув на жінку і крикнув:
– Юлькина мама? Теща приїхала?
– Так, а Юля де? – розгублено запитала вона.
– Так вона вже набралася і спить, а ви проходіть на кухні, треба за знайомство випити.
З розмови з зятем жінка зрозуміла, що це вже третій день свята. Нормальне весілля зіграли два дні тому, з друзями напилися вчора, а сьогодні «поправили здоров’я». Батьки подарували молодятам квартиру, машину, обставили все новими меблями і технікою.
Незабаром повернулися друзі, і Андрій втратив до тещі усілякий інтерес. Вона пішла в спальню і знайшла свою дочку. Вона тільки поцілувала її в чоло, погладила по голові, а потім поїхала додому. 18 годин в поїзді, і вона вдома.
Через деякий час зателефонувала Юля:
– Ма, а ти чого так рано поїхала, не поговорили навіть?
– А мені вистачило, Юль, відмінне весілля, спасибі, що запросила.
– Слухай, ну чого ти ображаєшся? Ну, не могла я тебе з нами покликати. Батьки Андрія шановні люди. Батько – суддя, у матері своя компанія, а ти не вмієш, навіть правильно вилку тримати! Ну куди тобі поруч з ними?
– Дійсно, дочка, куди мені? Гаразд, мені пора відпочивати, а то я більше доби не спала. Дзвони як-небудь потім.