Мама відмовилася від мене, бо я некрасива
Коли мама розчісувала маленькій дочці волосся перед сном, та сумно дивилася в дзеркало і запитала:
– Мамо, а чи бувають негарні діти?
– Я думаю, що не бувають, адже малюки немов створені для любові і захоплення зі своїми великими очима, кирпатими носиками і губками бантиком. А що, доню?
– Але якби я була красива, значить та тітка, що народила мене не залишила б мене одну, – зітхнула дівчинка.
– Ти ще з народження найкрасивіша на світі! Тільки подивися, яке у тебе чудове волосся, які проникливі очі. Про таку доньку мріє будь-яка мама, кажу тобі, – обійнявши дитину відповіла дівчина.
– А чому тоді вона не забрала мене?
– Знаєш, не всі дітки відразу потрапляють до своїх мам, а іноді вони навіть народжуються у тих, хто зовсім не вміє бути матір’ю. Тоді такі жінки дивляться на крихт, бачать, які вони красиві і відвозять їх до спеціального будинку, щоб вони скоріше знайшли батьків.
Вже не з сумом, а з цікавістю дівчинка продовжує:
– А хіба мами не можуть самі народити собі малюка?
– У деяких в животику ніяк не може завестися дитинка. Ось так було і у мене. Ми з твоїм татом вирішили, що наша крихітка загубилася і вирушили тебе шукати. З першого ж погляду ми зрозуміли, що ти – та сама красуня з наших мрій.
– Так я загубилася?
– Ти знайшлася! – і мама щасливо засміялася, поцілувала дочку в лоб і побажала солодких снів.
– Мамочко?
– Так сонечко?
– Як було б здорово, якби всі дітки скоріше знайшли своїх батьків, а батьки своїх діток, так?
– І правда! Краще й не придумаєш!