Пожартував над незнайомою дівчиною на вулиці, але її відповідь виявилася набагато вдалішою

Історія про те, як я хотів блиснути почуттям гумору перед дуже красивою незнайомою дівчиною, але наше знайомство пішло різко не за планом. Повертався я якось після роботи до себе в рідну квартиру. Зима, сніг валить, вже стемніло. Поруч з моїм будинком є ​​невеликих розмірів гірка, дітвора з якої просто цілими днями не злазять.

Всю зиму на проліт з цієї диво – гірки чути дитячий сміх. Та й я пару раз з товаришами по інституту з’їжджав з цього атракціону. Ну що говорити, всі ж люблять прокотитися з вітерцем! Іду я, отже, а на зустріч мені не поспішаючи крокує вельми симпатична дівчина, вся в своїх думках, на дорогу майже не дивиться. За собою красуня тягне волоком санки. Санки порожні. І тут, вирішив я пожартувати, щоб якось розмову з красунею почати.

Коли ми порівнялися, задоволений собою в передчутті дзвінкого сміху моєї слухачки, видав: – Дівчино, ви дитину в санях загубили! – Що?

Красуня, мабуть, зі власних думок, навіть не розчула мого грандіозного гумору, але я не відступив і з широчезною посмішкою повторив мною сказане. У той же момент вона швидко озиратися на санки, дивиться на санки божевільним поглядом і починає кричати на весь двір:

– А-а-а-а! Донечка моя! Де ти? Дівчинко моя, озовися! Допоможіть, люди!

У мене моментально пропало бажання жартувати і спина облилася холодним потом. Я судорожно почав шукати пропажу поглядом по всім сторонам, приготувався відправитися на рятувальну операцію на пошуки зниклої дівчинки потенційної подруги.

І тут дівчина видає:

– Так заспокойся, підіграла я. Бачив би ти себе з боку. – І залилася дзвінким сміхом.

Стояв я, як спис проковтнув, з здивованим обличчям. З одного боку, я отримав що хотів, дівчина радісно регоче. З іншого: мені чомусь зовсім не смішно! Очевидно, подумав я, гумор – не моя сильна сторона. Ну а дівчина відсміялася і запросила мене випити по склянці гарячого шоколаду в найближчу кав’ярню.

Ось така от історія!